Наш Fest Звенигород. Новий фест на старому місці

В результаті конфлікту організаторів фестивалю «Захід», маємо тепер їх два. Один залишився при своєму імені, інший – з пропискою.

Проїзд у фестивальному бусі зріс на дві гривні. Масових потоків фестивальників не спостерігалося, тому уже ввечері люди із пункту А до пункту Б діставалися своїм ходом. Перше, що кидається в очі – сцену розмістили з іншого боку. Під ногами немає стерні і шматків цегли, як то було минулоріч. Шпортатися повсякчас не доводилося. Браслета нам почіпили на місці.

Прибули пообіді – сцену ще лаштували. Робити нічого. Тинятися територією не було бажання, та й дощ став на заваді прогулянці. Від негоди рятувалися у наметі. Волонтери здійснювали рейд імпровізованими домівками – перевіряли зап’ястя на наявність паперової стрічки. І не ліньки їм було дряпатися до нашого горба, аж ген за межами наметового містечка?!

Над головами нависли хмари і ревли двигуни літаків.

Звук в перший день фестивалю мало того, що пізнив на дві години, так він, бувало, зникав зовсім, просто під час виконання пісні тим чи іншим виконавцем. Так, шанувальники гурту «Фліт» взялися рятувати ситуацію, співаючи разом із колективом, поки звукорежисери тисли на усі кнопки. На другий день було чутно трохи ліпше. Технічні негаразди відтермінували початок концерту, через що гурти, котрі не мали статусу хедлайнера, більш, як на 20 – 30 хвилин на сцені не затримувалися.

Панянки із «Сонцекльош» вбралися у короткі спіднички. «Русичі» і «Контрабас» заспівали пісень «Гадюкіних». «Ху4» переформатувався у виконавця шансону. «Анна», не дивлячись на те, що дівчатко, за фігурою особливо не стежить. Черево у вокаліста кругле, ніби м’ячик. Серйозні хлопаки дерли горлянки. Ведучий Святослав Роман хрипів у мікрофон. Положинському запрезентували велосипед, з якого він ледь не гепнувся.

А тим часом на бекстейджі походжав Льолик із дітиськами в обох руках.

У місцевих свої порядки.

Ті штурхалися у натовпі, грізно розмахували кулаками, дівки лупцювали беззахисних хлопаків, а двометрова глиба вчіпилася дредів моєї колєжанки.

Вночі було дуже зимно – грілися козацьким кулішем і гарячим чаєм за 4 гривні півлітра (хай сховаються «Форти» із шістьма гривнями за 200 – грамовий пластиковий стаканчик). А ще палили багаття і водили довкола танці.

Туман вкутав усе містечко – нам зі свого горба було видко.

Ранком понеділка, із першим сонячним промінням, згорнули намет, зібрали наплічника і вирушили в напрямку домів. Кінець.

Поки я била байди, мої колеги гарували на фотографічній ниві:

sumno.com/gallery/nashomu-fest-zvenyrogod/

sumno.com/gallery/nash-fest-2010/